Узаконення самочинного будівництва
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України самочинним вважається будівництво нерухомого майна в випадках:
- будівництва на земельній ділянці, що не була відведена цієї особі;
- будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
- будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту;
- будівництва з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Воно не може бути відчужене, успадковане. Для того, щоб самочинне будівництво стало об'ектом права власності, його необхідно узаконити (легалізувати).
Легалізацію може бути здійснено в позасудовому і судовому порядку.
Позасудовий порядок легалізації
Позасудовий порядок легалізації можливий, якщо забудовник мав право власності або користування земельною ділянкою.
Види самочинного будівництва для позасудового порядку легалізації:
- індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року;
- індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів, збудовані у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року;
- будівлі і споруди сільськогосподарського призначення, збудовані до 12 березня 2011 року, головна умова – щоб вони відповідали цільовому призначенню земельної ділянки, будівельним нормам та пройшли технічне обстеження.
Для легалізації самочинного будівництва потрібно подати до органу державного архітектурно-будівельного контролю наступний перелік документів:
- заяву про прийняття об’єкта в експлуатацію;
- один примірник заповненої декларації про готовність об’єкта до експлуатації;
- звіт про проведення технічного обстеження;
- засвідчені в установленому порядку копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об’єкт;
- технічний паспорт з відміткою про можливість розміщення та надійної і безпечної експлуатації об’єкта.
Після подачі необхідних документів державним органом будівельно-архітектурного контролю буде ухвалено рішення щодо прийняття об’єкта в експлуатацію.
Cудовий порядок легалізації
Суди розглядають спори щодо самочинного будівництва в наступних випадках:
- про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки;
- про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво.
Обовязковою умовою є право власності на земельну ділянку під уже збудоване нерухоме майно.
Позовна заява про визнання права власності на самочинне будівництво подається до загального суду за місцем знаходження самочинно збудованого майна.
В позовній заяві має бути зазначено:
- ким збудовано нерухоме майно;
- рік початку та закінчення будівництва;
- інформацію про земельну ділянку, на якій здійснювалось будівництво;
- інформацію власників земельної ділянки;
- загальну площу самочинно збудованого нерухомого майна, його технічні характеристики згідно технічного паспорту.
До позовної заяви додаються:
- довідка про відсоток готовності об’єкта самочинного будівництва;
- технічний паспорт будівлі;
- технічний висновок проектної організації щодо відповідності стану об’єкта самочинного будівництва державним будівельним нормам;
- документ, що засвідчує право власності земельною ділянкою;
- висновки державних органів, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог.
Після позитивного рішення суду самочинно збудований об’єкт приймається в експлуатацію шляхом подання декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об’єкта.
Після введення об’єкта нерухомості в експлуатацію необхідно здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно у державного реєстратора.